Українська армія закриває ту дистанцію в своїй системі далекобійних ударів, яка раніше лишалася "сліпою зоною": проміжок між масовими FPV-дронами та стратегічними ударами вглиб Росії. Саме в діапазоні від 30 до 300 кілометрів зараз відбуваються найсерйозніші зрушення, вважає аналітик Фонду Карнегі Майкл Кофман.
Як передає "Хвиля", в ефірі подкасту War on the Rocks експерт визнав, що рік тому сам називав цю ситуацію "діркою від бублика" в українській стратегії – і саме там були сконцентровані головні російські переваги. Повний текст інтерв'ю доступний на сайті.
"Раніше, якщо потрібно було уразити щось на 30 кілометрів, у України була величезна кількість засобів. На тисячу кілометрів, якщо ціль нерухома, – теж були можливості. Але між цими дистанціями – проблема", – описав Кофман давню уразливість. За рік, за його спостереженнями, картина помітно змінилася на краще.
Українські сили активно вибивають російську ППО в оперативній глибині й водночас б'ють по логістичних вузлах, місцях збору резервів і тилових таборах. Паралельно з цим тривають удари українських ракет "Фламінго" по російських оборонних підприємствах глибоко в тилу.
За словами аналітика, залишаються проблеми з координацією: дронові підрозділи поки не підпорядковані корпусам, і кожен рівень має власну оптику. "Корпуси сконцентровані на лінії фронту, дронові підрозділи орієнтовані на максимізацію втрат противника. Але загалом рух правильний, і результати видно", – зазначив він. Саме ця кампанія, за оцінкою Кофмана, є тепер найвигіднішою стратегією для Києва.
Паралельно Москва намагається компенсувати тиск у повітрі, передаючи власні технології дронових ударів іншим режимам, зокрема Ірану – що лише підкреслює, як нова дронова економіка змінює геометрію одразу кількох воєн.
Раніше "Хвиля" писала, як на тлі іранської війни російські війська спробували розгорнути масштабний наступ в Україні й наразилися на рекордні втрати.