Сполучені Штати виграли військову кампанію проти Ірану, але ризикують програти стратегічно – за схемою, яку історик Ніл Фергюсон порівняв із Суецькою катастрофою Британії 1956 року.
Фергюсон виклав цю аргументацію в інтерв'ю The Free Press, пояснивши, чому 38 днів тотальної авіаційної переваги не перетворились на стратегічний результат, передає "Хвиля".
"З військової точки зору це була доволі вражаюча перемога. Але виявилось, що її недостатньо", – сказав Фергюсон. "Ви досягли чудового військового результату. Ви підірвали військовий потенціал Ірану. Але виявляється, цього недостатньо, бо ви створили величезну економічну проблему для себе і для всього світу".
Фергюсон вказав на Суецьку кризу 1956 року як на найближчу історичну паралель. Тоді Британія, Франція та Ізраїль атакували Єгипет і повністю розгромили його армію, проте операція обернулася стратегічною катастрофою. Британія не витримала економічних витрат, а Єгипет зберіг контроль над Суецьким каналом. "У тому, що зараз відбувається, дуже багато від Суецу", – зазначив Фергюсон.
Ключова проблема, за його словами, полягає в тому, що Іран встановив контроль над Ормузькою протокою і використовує її як важіль впливу, попри знищений військовий потенціал. "Виявляється, не потрібно багато вогневої потужності, щоб залякати страховиків і судновласників. А в іранців така потужність є", – сказав він. Поки Вашингтон не позбавить Тегеран цього важеля – через переговори або наземні сили – військова перемога ризикує залишитися порожньою.
Фергюсон охарактеризував можливий результат як "непіррову поразку" для США: економічні витрати не будуть катастрофічними – можливо, 100 базисних пунктів інфляції – але результат все одно означатиме поразку. Іран, навпаки, заявить про піррову перемогу: режим уцілів, а противника принижено, хоча іранська економіка та армія в руїнах.
Раніше "Хвиля" писала, як стратегія стійкості може перетворити війну на безкінечну.