Козак, який саджає дуб. Чому пам’ятник Лазарю Глобі у Дніпрі вважають унікальним.
У центрі Дніпра є пам’ятник, який зовсім не схожий на традиційні монументи козакам: Лазар Глоба тут не зі зброєю в руках, а саджає молоде дерево. Дніпровські історики звернули увагу на незвичайний образ скульптури та нагадали, що сама історія козака і місця його поховання досі має чимало загадок.
До Дня Українського козацтва Дніпропетровський національний історичний музей імені Дмитра Яворницького розпочав розповідь про козацькі пам’ятники Дніпропетровщини. Одним із перших дослідники згадали монумент Лазарю Глобі у парку його імені.
Пам’ятник з’явився у 1972 році — у час, коли радянський простір переважно заповнювали монументи революціонерам, партійним діячам та військовим.
«І раптом — якимось незбагненним чином — пам’ятник козаку», — зазначили історики.
Чому скульптура Глоби не схожа на козацькі пам’ятники
Найчастіше у монументальному мистецтві козаків зображували воїнами — зі шаблями, списами, на конях або в бойовій поставі.
Лазар Глоба у Дніпрі постає зовсім інакше.
Він сидить біля дерева та висаджує молодий дубок. У кроні вже можна побачити птахів, а сама композиція передає ідею продовження життя та любові до землі. Як пояснювали автори задуму, Глобу хотіли показати не лише як колишнього козака, а передусім як людину, яка створювала та вирощувала.
«Це пам’ятник козаку-садівнику, землеробу, закоханому у свою матінку-землю. Здається, такий пам’ятник є єдиним в Україні», — зазначають у Дніпропетровському національному історичному музеї.
Історики наголошують на кількох символах композиції:
- старий козак уособлює покоління, яке передає життя далі;
- молодий дуб — продовження та відновлення;
- птахи в його кроні символізують живу природу;
- сама дія посадки дерева підкреслює творчу, а не військову сторону козацького образу.
У 2022 році, коли пам’ятнику виповнилося 50 років, один із його авторів, скульптор Едуард Курильов, пояснював задум композиції саме через ідею заміни старого дерева новим.
«Людина сидить на пні старого дерева. Тут думка — одне відслужило, зрізали. Але замість нього — посади нове. І розвернули ми скульптуру теж не випадково. Людина працює, зайнята справою. Вона — у своєму саду, не звертає уваги на нас», — розповідав Курильов.
Хто створив пам’ятник
Автори монумента — скульптор Едуард Курильов та архітектор Костянтин Присяжний. Пам’ятник офіційно внесений до переліку об’єктів культурної спадщини місцевого значення. Його встановили у 1972 році.
На момент створення це була доволі незвична для радянського Дніпра історія.
Появу пам’ятника ініціювало Українське товариство охорони пам’яток історії та культури. Поштовхом також стала публікація в газеті «Зоря», де згадувалася історія Лазаря Глоби та його садів. Після цього почалося відновлення пам’яті про козака.
Пам’ятник відкрили 17 вересня 1972 року. Його встановлення приурочили до Дня працівників лісу.
Параметри монумента:
- висота скульптури — близько 3 метрів;
- вага — близько 4,5 тонни;
- автор скульптури — Едуард Курильов;
- архітектор — Костянтин Присяжний;
- рік встановлення — 1972-й.
Втім, є цікава деталь: джерела по-різному описують матеріал скульптури. У поширених сучасних описах її називають бронзовою, однак матеріали про створення монумента, опубліковані до його 50-річчя, зазначають, що скульптуру відливали частинами з нержавіючої сталі, після чого зварювали.
Тобто навіть технічна історія пам’ятника в різних джерелах потребує уточнення.
Чому навколо могили Глоби досі є загадка
Історія пам’ятника тісно пов’язана з іншою загадкою — місцем поховання самого Лазаря Глоби.
Вважається, що останні роки життя козак провів саме на території сучасного парку. Після смерті його поховали у власному саду. Дніпровський історик Максим Кавун зазначав, що факт перебування Глоби на цій території підтверджений, однак точне місце поховання досі не верифіковане археологічними дослідженнями.
У XIX столітті на ймовірному місці могили вже стояв невеликий кам’яний обеліск із написом «Запорожцу Глобе — Основателю Сада». Про нього згадував Микита Корж, а архієпископ Гавриїл у примітках до його «Усного спогаду» підтверджував, що кам’яний стовп існував.
Але згодом цей пам’ятний знак зник.
На початку ХХ століття питання збереження могили знову порушили дослідники Катеринославської ученої архівної комісії. У 1903 році вони звернулися до міської влади з проханням захистити місце поховання Глоби.
У 1972 році на ймовірному місці поховання встановили вже сучасний пам’ятник. Та чи справді під ним лежить Лазар Глоба — достеменно не встановлено.
«Похований в цьому місті біля дубу, посадженому його руками. Ця плита покладена 50 років тому, вона має такий символічний текст, який не у всьому підтверджується істориками. Ми не знаємо, скільки років було Лазарю Глобі, і дуб не посаджений його руками, він трошечки молодший», — пояснював Максим Кавун.
Навіть вік самого козака залишається дискусійним.
За поширеною версією, Глоба прожив понад 100 років і помер у 1793 році. Водночас дослідники наголошують: точні дати його народження та смерті документально не підтверджені. Значна частина документів XVIII століття, які могли б пролити світло на його біографію, була втрачена.
«Мандрівна могила» козака
Саме невизначеність із похованням породила одну з найцікавіших міських легенд. За різними переказами, могила Глоби могла бути втрачена під час численних перебудов парку. Є навіть версія про так звану «блукаючу могилу» — коли пам’ятне місце залишалося відомим, але точне поховання з часом стало неможливо встановити.
Історики ставляться до таких історій обережно.
Науковці не мають підтвердження, що могилу переносили. Натомість відомо, що територія парку неодноразово змінювалася, а в 1936 році через неї проклали дитячу залізницю. Тодішній пам’ятний знак Глобі зник.
Дніпровський історик Максим Кавун свого часу прямо зазначав, що для остаточної перевірки місця поховання потрібні археологічні дослідження.
Тож одна з найбільш незвичайних деталей пам’ятника полягає в тому, що він може стояти на місці могили легендарного козака — але стовідсотково це досі не доведено.
Що насправді пов’язує Глобу з парком
Лазар Глоба був не просто символічним «засновником» парку. Після завершення козацької служби у 1743 році він оселився в районі тодішньої Половиці та займався садівництвом. Дніпровські історичні джерела пов’язують із ним кілька садів, а територія його другого саду нині є частиною парку Лазаря Глоби.
Перший великий сад Глоби розташовувався на схилі Соборної гори — приблизно там, де нині парк імені Тараса Шевченка. Після продажу цієї ділянки він перебрався нижче, на територію сучасного парку Глоби, і заклав там новий сад.
Саме тому історія двох центральних парків Дніпра фактично пов’язана з однією людиною. Щоправда, є важлива поправка: Глоба користувався сучасною територією парку не протягом усього періоду її подальшого розвитку. За історичними даними, після його смерті сад перейшов до державної скарбниці, а згодом тут сформувався Катеринославський казенний ботанічний сад.
А справжнім фахівцем, який значно розвинув сад уже після Глоби, був Адам Гуммель — німець за походженням садівник, який працював тут із 1807 року до середини XIX століття.
Тому сучасний парк — це результат роботи не однієї людини, хоча ім’я Глоби стало його головним історичним символом.
Чому пам’ятник Глобі важливий для Дніпра
Сьогодні скульптура в парку сприймається майже як звичайна міська деталь. Проте її задум значно ширший. Перед відвідувачем не войовничий козак, а людина, яка працює із землею. Він не тримає шаблю, не демонструє силу і не позує. Він саджає дерево, яке має пережити його самого. Саме ця деталь і робить пам’ятник незвичайним.
Він розповідає про козацьку історію Дніпра не через битви, зброю та військову славу, а через працю, землю, садівництво і створення простору для наступних поколінь.
А довкола самої скульптури досі залишається чимало запитань:
- де саме похований Лазар Глоба;
- скільки років він прожив насправді;
- чи стоїть сучасний монумент безпосередньо над його могилою;
- де подівся перший пам’ятник XIX століття;
- які саме дерева висаджував Глоба;
- наскільки правдивою є легенда про його надзвичайно довге життя.
Саме поєднання документальної історії та міських легенд перетворює пам’ятник у парку Глоби не просто на скульптуру, а на своєрідний історичний ребус Дніпра.
І, можливо, найсимволічніше в ньому те, що козак, якого вже понад два століття немає серед живих, на пам’ятнику продовжує саджати дерево — залишаючи після себе те, що має рости далі.
Джерело: 056.ua