Глобальні потрясіння останніх років, включаючи економічні кризи, торговельні обмеження та регіональні конфлікти, є складовими єдиного процесу – першої світ-системної війни. Ця війна, яка ведеться переважно економічними, дипломатичними та технологічними методами, розгорнулася у трикутнику найбільших світових гравців і має на меті визначити геополітичну орієнтацію ключового макрорегіону. Переможець у цій невидимій битві отримає вирішальну перевагу для подальшого формування нового світового порядку, який кристалізується до середини XXI століття.
Про це повідомив економіст Олексій Кущ в ефірі політолога Юрія Романенка.
Відповідно до розробленої концепції, експерт розділяє тридцятирічний період турбулентності на кілька етапів. Поточний етап, який розпочався кілька років тому, триватиме до кінця поточного десятиліття. "Ось зараз, на мій погляд, з 2020 по 2028, там, 2029 відбувається період першої світ-системної війни", – зазначив аналітик.
Він наголосив, що природа цієї війни відрізняється від класичних військових конфліктів минулого, оскільки головною метою є не пряме знищення супротивника, а залучення на свій бік потужного союзника.
"Тобто ця перша світ-системна війна, вона відбувається, в основному її ключова мета – це боротьба за третього. Боротьба за третього, мається на увазі в трикутнику США, Китай та Європейський Союз", – розкрив суть протистояння експерт.
За його словами, саме європейський континент з його технологічним, фінансовим та споживчим потенціалом став головним призом для двох інших наддержав.
Фахівець детально пояснив стратегічне значення цього регіону: "Боротьба за третього – це боротьба за Європейський Союз, за вплив на Європейський Союз, вплив на, скажімо так, формування передумов того, з ким буде Європейський Союз і яку позицію він буде займати". Тим часом сама Європа, усвідомлюючи своє становище об'єкта в цій грі, намагатиметься реалізувати власну стратегію виживання.
Як зазначив економіст, ЄС буде намагатися протиставити амбіціям США та Китаю "стратегію нової суверенності", тобто спробує здобути стратегічну автономію, яка б не залежала повністю від безпекової парасольки та політичного диктату Вашингтона.