Трагічні обставини, пов’язані зі зникненням близьких на лінії бойового зіткнення, не завжди є достатньою юридичною підставою для припинення військової служби.
Юрист Владислав Дерій на порталі "Юристи.UA" роз’яснив критично важливий нюанс законодавства, який часто стає причиною відмов у звільненні.
До юридичної спільноти звернувся боєць ЗСУ, чиї батьки зникли безвісти в одному з населених пунктів Донеччини, безпосередньо в зоні активних бойових дій. Військовослужбовець розраховував на право звільнитися зі служби через ці сімейні обставини, щоб зайнятися пошуками та підтримкою родини.
Попри трагізм ситуації, експерт Владислав Дерій зазначив, що в подібних випадках шанси на звільнення практично відсутні.
"На жаль, шанси звільнитись з військової служби та оскаржити відмову у судовому порядку надзвичайно низькі, а от ймовірність намарно витратити кошти, нерви та час — доволі високі", — констатував юрист.
Головна перепона криється у формулюванні закону. Право на звільнення за сімейними обставинами через загибель або зникнення безвісти близького родича (чоловіка, дружини, дитини, батьків, брата чи сестри) діє лише за однієї умови: родич мав брати участь у захисті країни.
Законодавство вимагає, щоб особа зникла безвісти саме під час:
забезпечення національної безпеки і оборони;
відсічі та стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
"Тобто родич мав би бути військовим, правоохоронцем або добровольцем", — підсумував Владислав Дерій.
Зникнення безвісти цивільних осіб, навіть якщо це сталося внаслідок бойових дій або на окупованих територіях, не дає військовослужбовцю права на звільнення з лав ЗСУ. Так само ця обставина не є підставою для отримання відстрочки від мобілізації для цивільних осіб.