Більшість західних аналітиків роблять фундаментальну помилку, оцінюючи наслідки перекриття логістичних маршрутів у Перській затоці для економіки Китаю. Користуючись спрощеною лінійною логікою, вони вважають, що зрив поставок нафти з регіону автоматично є катастрофою для Пекіна. Однак у складних моделях "мирсистемних війн" перемагає не той, хто повністю уникає проблем, а той, чиї геополітичні витрати виявляються меншими, ніж у супротивника. І в цьому контексті Китай, який заздалегідь накопичив гігантські стратегічні резерви, опиняється в набагато вигіднішому становищі порівняно з Європейським Союзом, який стоїть на порозі глибокої структурної рецесії.
Про це повідомив економіст Олексій Кущ в ефірі політолога Юрія Романенка.
Розвінчуючи популярний міф про вразливість китайської економіки, експерт закликав відмовитися від примітивного аналізу. "Ключова помилка, яку роблять аналітики, полягає в тому, що вони застосовують так званий лінійний метод або лінійну логіку, а складні структурні геополітичні процеси за допомогою лінійних моделей аналізувати не можна", – підкреслив аналітик. Він пояснив, що війна – це завжди механізм витрат, і завдання Пекіна зараз – зробити так, "щоб його витрати під час цього протистояння були меншими, ніж витрати західного мегакластера загалом".
І Китай до цього чудово підготувався. Напередодні війни Пекін "активно закуповував нафту у свої стратегічні резерви і довів їх обсяг до семисот мільйонів барелів". Крім того, Китай має амортизатори у вигляді внутрішнього видобутку та безперебійних поставок із Росії. Більше того, китайська економіка зараз потерпає від дефляції (перевиробництва), тому контрольована енергетична інфляція може навіть допомогти збалансувати ринок.
Абсолютно протилежна і трагічна ситуація склалася в Європі. "У Європи немає централізованих систем зберігання нафти, як у Китаю або у США, фактично працює з коліс", – зауважив економіст. Перекриття поставок зрідженого газу (СПГ) з Катару б'є по ЄС найболючіше. Це призведе до класичної ланцюгової реакції: "енергетична інфляція, яка потім імпортується у структуру собівартості товарів і послуг і стає споживчою інфляцією". Європейський Центробанк буде змушений підвищувати ставки, що остаточно "доб'є слабку європейську економіку". В результаті континент зануриться в рецесію, "одну з найбільших після Другої світової війни".