Колишній директор ЦРУ і один з найбільш досвідчених дипломатів у новітній історії США Вільям Бернс розповів про російського диктатора Володимира Путіна, Пекін та ціну іранської авантюри.
"Хвиля" пише, що в інтерв'ю Foreign Affairs він прямо говорить: війна з Іраном стала подарунком для Москви та Пекіна, Америка завдає собі шкоди на покоління вперед – і стратегічні ставки в Україні незрівнянно вищі, ніж на Близькому Сході.
Іранська авантюра: війна за власним вибором
Бернс починає з різкої оцінки рішення президента США Дональда Трампа атакувати Іран.
"Я говорю "війна за власним вибором", тому що не бачу безпосередньої загрози Сполученим Штатам. І, наскільки я можу судити з відкритих джерел, розвідувальне співтовариство вважало так само".
На момент початку війни іранський режим перебував у найслабшому стані за 47 років – після 12-денної війни з Ізраїлем у червні 2025-го. Ядерна програма підірвана, запаси балістичних ракет скорочені, "Хезболла" розгромлена, системи ППО знищені.
Але адміністрація Трампа зробила ставку на два помилкових припущення. Перше – що режим вдасться повалити зсередини, спровокувавши його крах після масових протестів. Друге – що іранці відреагують прагматично, як у Венесуелі.
"Ці люди, особливо в Корпусі вартових ісламської революції, а також багато теократів у цьому режимі, сприймають ситуацію як "убий або будеш убитий". Це зовсім інший менталітет".
Режим відповів асиметрично – перекрив Ормузьку протоку, вдарив по енергетичній інфраструктурі арабських країн Затоки, регіоналізував конфлікт.
"Війну набагато легше почати, ніж закінчити – особливо коли у вас лише туманне уявлення про те, де знаходиться фінішна лінія".
Живучість режиму: чого не врахували у Вашингтоні
Бернс попереджає: розраховувати на швидкий крах іранського режиму – небезпечна ілюзія.
"Потрібен мир": Зеленський погодився на переговори у Стамбулі на рівні лідерів
Обмінники змінять курс долара перед Великоднем: чого чекати від валютного ринку 6-12 квітня
У ТЦК тримають людей місяцями: омбудсмен розкрив жахливі результати перевірки
Романенко: США втратили роль гаранта глобальної стабільності у світі без правил
Показати ще
"Цей режим не здатний керувати економікою, але він створений для самозбереження, для придушення власного народу і для того, щоб вистояти навіть після ліквідації вищого керівництва".
Новий режим після зміни персоналу, за словами Бернса, став слабшим – але водночас злішим і радикальнішим, менш відкритим навіть до тих компромісів, які були можливі до війни.
"Режим вважатиме своєю перемогою просте виживання. Нехай і порожньою – зі зруйнованою економікою, без можливості щось будувати і при збереженні ненависті населення".
Бернс давно вважав, що цей режим рухається до свого краху. Але війна, на його переконання, не прискорила цей момент – а відстрочила його.
"Через рік, два, три – режим навряд чи зможе себе підтримувати. Але це не відбудеться як прямий результат цієї війни".
Ядерний ризик: найстрашніший сценарій
Одне з головних питань – чи скористається Іран хаосом для ривка до ядерної бомби.
"Це нас турбувало в останні рік-два моєї роботи директором ЦРУ – можливість ядерного ривка за відсутності інтрузивної системи верифікації та моніторингу, передбаченої ядерною угодою".
Після виходу адміністрації Трампа з угоди ця система значною мірою атрофувалася. Формально рішення про відновлення збройової програми не прийнято. Але в Ірану залишилося понад 400 кілограмів 60-відсоткового високозбагаченого урану – і ноу-хау нікуди не поділося.
"Режим став слабшим і водночас злішим та радикальнішим – він цілком серйозно розгляне цю можливість".
Путін отримав рятувальний круг
Бернс не приховує: американська атака на Іран виявилася стратегічним подарунком для Путіна – саме в той момент, коли Росія почала відчувати реальний тиск.
"Для Путіна це стало рятувальним кругом. І в плані додаткових доходів через зростання цін на енергоносії, і в плані виснаження американських військових запасів – саме того, що європейці хочуть закуповувати в США і передавати Зеленському, насамперед зенітних ракет-перехоплювачів".
Це сталося в момент, коли Росія втратила вже понад мільйон убитими та пораненими, а економіка почала тріщати. Іранська авантюра США дала Москві час і ресурси – фактично продовживши війну.
Китай тримає Росію на гачку
Про союз Москви та Пекіна Бернс говорить без ілюзій – і чітко розставляє акценти про те, хто тут молодший партнер.
"Саме завдяки китайській підтримці технологіями подвійного призначення та економічній допомозі Росія взагалі в змозі продовжувати війну в Україні".
Росія залежить від Китаю так, як Китай не залежить від Росії. Це не формальний альянс на зразок НАТО – але досить міцне партнерство, яке найближчим часом нікуди не дінеться.
"Як людина, яка провела багато часу в Росії, я завжди вважав: рано чи пізно росіяни почнуть обтяжуватися роллю молодшого партнера Китаю. Але до цього далеко".
При цьому Китай отримує власний стратегічний бонус – просто за рахунок того, що США відволіклися.
"Кожен тиждень, кожен місяць, коли Сполучені Штати поглинені Затокою або Близьким Сходом – це тиждень, місяць або рік, коли Америка менш сфокусована на Індо-Тихоокеанському регіоні. Що з довгострокової стратегічної точки зору і Китаю, і Росії – безумовний плюс".
Як зупинили ядерну загрозу восени 2022-го
Бернс вперше детально розповів про найнебезпечніший момент війни в Україні.
Восени 2022-го, коли російська армія тікала з-під Харкова і опинилася в пастці під Херсоном, у Вашингтоні серйозно розглядали ядерний сценарій. Розвідка фіксувала щонайменше певне планування на випадок непередбачених обставин.
"Якби український наступ продовжився стрімко і поставив під загрозу контроль Путіна над Кримом, він як мінімум розглянув би можливість застосування тактичної ядерної зброї".
Бернса відправили особисто донести сигнал – він зустрівся в Туреччині з директором СЗР Наришкіним.
"Чотири години мого життя, які мені не повернути – він полемічний до межі. Але послання він отримав".
Вирішальну роль відіграв Сі Цзіньпін – який і публічно, і в приватному порядку дав зрозуміти, що застосування ядерної зброї є неприйнятним.
"Голос Сі Цзіньпіна – це голос, який Путін не міг собі дозволити проігнорувати".
Путін самовпевнений – але вразливий
Сьогодні, за словами Бернса, Путін перебуває у стані небезпечної самовпевненості – незважаючи на колосальні втрати.
"При мільйоні вбитих і поранених цю самовпевненість важко пояснити, але він переконаний, що час на його боці. Що він може продовжувати перемелювати українців. Що рано чи пізно Сполучені Штати втратять інтерес – саме так він, на мій погляд, трактує нетерпіння президента Трампа".
Путін дивиться на зростаючі тріщини в трансатлантичному альянсі і розраховує: якщо просто тримати позиції, вдасться вирвати на переговорах те, що можна буде піднести росіянам як перемогу – зокрема повний контроль над Донбасом, включаючи ті райони Донецької області, які так і не вдалося взяти на полі бою.
Але Бернс переконаний: у Путіна є реальні вразливості.
"Є способи пробити путінську самовпевненість. Його економіка в поганому стані. Його армія має свої вразливості. Прийняти аргумент Путіна, що українці рано чи пізно програють – це рецепт не лише несправедливого результату для українців, але й небезпечного прецеденту для європейської безпеки – і для Індо-Тихоокеанського регіону, тому що Сі Цзіньпін спостерігає за всім цим дуже уважно".
Як може виглядати завершення війни
Бернс підтримує переговорні зусилля Білого дому – але наполягає: головне питання в тому, які важелі тиску є для досягнення справедливого результату.
Його бачення реалістичного врегулювання: Україна, ймовірно, не поверне найближчим часом Крим – навіть не визнаючи російського суверенітету – і, швидше за все, не всі окуповані території Донбасу. Але натомість повинна отримати по-справжньому міцні гарантії безпеки.
"Головний обмін виглядає так: прийняти болісні компроміси – але отримати натомість достатньо сильні гарантії безпеки, щоб українці були впевнені: вони зможуть запобігти повторенню, Захід продовжить їх підтримувати і в них буде простір для зміцнення демократичної системи та економічного відновлення".
При цьому Путін неминуче намагатиметься вихолостити будь-які гарантії безпеки та домогтися зупинки військової підтримки України – а саме ця підтримка є, на переконання Бернса, більш надійним стримуючим фактором, ніж будь-які паперові гарантії.
Сі Цзіньпін і Тайвань: тактика удава
Щодо Китаю та Тайваню Бернс уточнює: дедлайн 2027 року – це не рішення про вторгнення, а термін досягнення готовності, який Сі поставив армії.
"Спостерігаючи за полем бою в Україні, яке показало, на що здатний об'єктивно слабший противник в обороні за достатньої мотивації та підтримки, Сі, ймовірно, зберігає сумніви у здатності китайської армії провести повномасштабне вторгнення на Тайвань з прийнятними витратами".
Нинішня стратегія Пекіна, за словами Бернса – тактика удава: поступово видавити з Тайваню волю до опору, підточити американські зобов'язання, розмити переконаність союзників у регіоні.
Але є тривожний сигнал: масштабна чистка в армії – найбільша з часів Мао – свідчить не про відмову від тайванських амбіцій, а про протилежне.
"Ця чистка відображає стратегічну переконаність: попри всі тактичні проблеми, вона зміцнює рішучість Сі контролювати Тайвань і його вибір – якщо не за його життя, то в осяжній перспективі".
Бернс також попереджає: на зустрічі з Трампом у Пекіні в травні Сі спробує домогтися поступок і щодо Тайваню, і щодо передових технологій – розуміючи, що президенту може знадобитися "щось, що можна піднести як успіх" на тлі іранської війни.
Придворна динаміка у трьох столицях
Одне з найгостріших спостережень Бернса – про те, як приймаються рішення у Путіна, Сі та Трампа.
"Тривожно, що, дивлячись на три наймогутніші країни світу, ми бачимо придворну динаміку в усіх трьох столицях".
Саме ця динаміка, на його переконання, призвела до катастрофічних прорахунків – від рішення Путіна розпочати війну, заснованого на хибному переконанні, що "Україна – це не справжня країна", до іранської авантюри Трампа.
"Путін своєю агресією в Криму у 2014 році допоміг створити почуття української національної самосвідомості, якого в такому вигляді до цього не існувало".
Руйнування інститутів: самостріл великої держави
Окремий і вкрай болючий для Бернса сюжет – те, що відбувається з американськими інститутами зсередини.
"Ми зараз завдаємо собі шкоди на ціле покоління вперед. Вже 25% кадрових співробітників Держдепартаменту звільнені або вичавлені".
За його словами, традиція аполітичної державної служби – саме те, що відрізняло США від "більш самотніх суперників" на зразок Китаю та Росії. Її руйнування – подарунок супротивникам, якого вони домагалися десятиліттями.
"Те зловтішне приниження, якому піддаються аполітичні кадрові державні службовці – це і соромно, і в практичному плані дуже небезпечно для Сполучених Штатів".
Стратегічні ставки в Україні – найвищі
Головний висновок Бернса звучить як жорстке попередження для Вашингтона.
"Стратегічні ставки у війні в Україні багато в чому вищі, ніж у війні за власним вибором проти Ірану".
Бернс завершує з того, з чого почав: у США сильніші карти, ніж у будь-якого з суперників. Питання лише в тому, чи вдасться ними скористатися – поки ще не пізно.
Раніше ми писали, що переговори про припинення вогню між США та Іраном зайшли в безвихідь.