Сполучені Штати дозволили Росії знову вільно продавати нафту морем, та удари українських військ майже зводять нанівець цей дозвіл. Економіст Олег Устенко розклав по полицях, як Сили оборони б'ють по російській нафтовій галузі одразу з трьох боків – і чому Кремль може опинитися перед обвалом доходів.
Як передає "Хвиля", про це розповів економіст Олег Устенко.
Передісторія така. Ще 16 квітня США дозволили Росії продавати нафту морем так, ніби проти неї немає жодних обмежень – офіційно через кризу в Перській затоці та закриту Ормузьку протоку. Послаблення мало діяти місяць і завершитися 16 травня. Міністр фінансів США Бессент публічно запевняв, що це востаннє і продовжувати його ніхто не буде.
Та вже 17 травня Вашингтон фактично повернув Росії можливість торгувати нафтою морським транспортом. "Як і годиться господарю свого слова, він це слово скасував, відкликав", – іронічно зауважив Устенко про заяву американського міністра.
Для Москви це додаткові гроші. До війни в Перській затоці Росія заробляла близько 150 мільярдів доларів на рік за нафту, нагадав економіст. Завдяки дозволу США до приблизно 12 мільярдів доларів щомісяця вона може додати ще близько 7 мільярдів. А якщо криза затягнеться, додатковий заробіток здатен перевищити 80 мільярдів доларів.
Але тут у гру вступають українські військові. Устенко виділяє три напрями, якими Сили оборони звужують російський нафтовий експорт. Перший – удари по інфраструктурі, що відповідає за заливку нафти в танкери тіньового флоту. Це вузьке горло російського бізнесу звужують ще більше: якщо до кризи через порти йшло близько 5 мільйонів барелів, то зараз – приблизно 3,5 мільйона.
Ось у чому фокус. Ціна на нафту піднялася приблизно на 60%, а можливості відвантаження через порти – впали. У підсумку в доларах Росія отримує приблизно ту саму суму, що й раніше, але вже за менший обсяг. "Це добре. Для України добре", – наголосив економіст. Інакше Москва за ті самі 5 мільйонів барелів виручала б грошей як за вісім.
Другий напрям – удари по нафтопереробних заводах. Видобуток у Росії триває у звичних обсягах, а збути всю нафту не виходить: трубопровід до Китаю заповнений вщент, морем іде лише частина. Надлишок треба десь зберігати, а основні резервуари стоять саме на НПЗ. Тож удари по заводах – це не лише про зупинену переробку, а й про те, що зберігати сиру нафту вже ніде.
Третій напрям спрацьовує майже без прямих ударів – як примус до дії. Коли нафту нікуди подіти, доводиться прикручувати свердловини. А свердловина працює в режимі "або все, або нічого": закрив – і щоб запустити знову, частину обладнання треба міняти. Саме його в Росії немає, бо перші ж санкційні пакети перекрили постачання техніки для видобувної галузі. Додають проблем і повторювані удари по інтерконекторах – вузлах, де труби сходяться й живлять заводи.
Окремо Устенко розібрав пояснення Мінфіну США, який подав свій дозвіл як спосіб стабілізувати світовий ринок. Світ споживає близько 100 мільйонів барелів на добу, з них через Ормузьку протоку зараз заблоковано 15-20 мільйонів. Тобто реально на ринок іде близько 80-85 мільйонів. Додаткові 3,5 мільйона російської нафти – це лише 3-4% світового попиту. "Ви справді вірите, що це може змінити ситуацію на світовому ринку?" – запитав економіст. І сам відповів: після рішення Вашингтона ціна не зрушила, хоча за логікою Мінфіну падіння мало б бути відчутним.
Висновок економіста простий: хитка ситуація на нафтовому ринку Росії додає Кремлю питань про те, чим наповнювати бюджет і скільки ще вистачить грошей на військову машину. А далі все залежить від того, наскільки ЗСУ зможуть і надалі стискати це вузьке горло. Картковий будинок, за словами Устенка, може скластися будь-якої миті.