Кремль хоче, щоб анексовані українські території остаточно закріпилися на офіційних картах Росії – і обрав для цього конкретний рік. Минулої осені на з'їзді Російського географічного товариства Володимир Путін доручив уряду оголосити 2027-й "Роком географії", головною подією якого стане консолідація нових карт РФ.
Як передає "Хвиля", про це пише в колонці для Financial Times Іван Крастев – голова Центру ліберальних стратегій і співробітник Інституту наук про людину у Відні.
Окуповані землі на цих картах показуватимуть як невід'ємну частину Російської Федерації. Європа проведе той самий рік зовсім інакше: у Німеччині та за її межами 2027-й стане "Роком історії". Поєднання цих двох речей Крастев називає кошмаром для континенту.
"Росія проведе 2027 рік, друкуючи карти. Європа проведе 2027 рік, друкуючи бюлетені", – пише він.
Відлік уже почався. На виборах у Саксонії-Ангальт виборці завдали безпрецедентної шкоди "брандмауеру" – захисному механізму, який мав не пустити ультраправих до влади й не допустити повернення жахів минулого. Явка сягнула майже 80 відсотків, і така мобілізація нагадала про падіння Берлінського муру чотири десятиліття тому. Саксонія-Ангальт із двома мільйонами мешканців – це навіть не вся колишня НДР, але висновок, за словами автора, очевидний: уроки ХХ століття втратили силу формувати європейську політику.
Гасло "ніколи знову", зауважує Крастев, має вбудований термін придатності.
"Воно спливає тоді, коли пам'ять про минуле перестає існувати. Для молодших поколінь і комунізм, і фашизм належать до далекого минулого, яке більше не визначає їхнього політичного вибору", – зазначає він. Найстарші виборці, ті, хто жив за часів НДР, найменше схильні голосувати за AfD.
Самі виборці AfD, за спостереженням автора, хочуть відмотати назад не крах старого режиму, а те, що з 1989 року регіон покинув кожен четвертий житель.
"Тепер усі живуть із тривогою, що їхня країна вислизає з рук. Ліберали бояться, що втрачають свою демократію; націоналісти бояться, що втрачають свою культуру", – констатує Крастев.
Реакцію на результати Саксонії-Ангальт сформулював прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск. "У Польщі тільки ідіоти та зрадники можуть радіти тріумфу AfD", – сказав він.
Паралельно 74 відсотки європейців, опитаних Євробарометром, вважають, що їхня країна виграє від членства в ЄС. Це найвищий рівень підтримки з 1983 року. Але Крастев бачить іншу загрозу: не народний бунт, а щось схоже на набіг вкладників на банк.
"Що більше ви боїтеся, що інші втрачають довіру до Союзу, то сильніша спокуса підстрахуватися й забрати свою підтримку. Кожен хоче гарантувати собі найменші втрати, якщо все піде не так", – пише він.
2027 року Європу чекають президентські вибори у Франції та парламентські в Італії, Іспанії й Польщі. Нинішні опитування, зазначає автор, дають у кожному випадку коаліції з сильним нахилом управо, складені з партій, які традиційно вважали євроскептичними. Джорджа Мелоні в Італії, "Право і справедливість" у Польщі та Народна партія в Іспанії, найімовірніше, змушені будуть урядувати разом із тими, хто стоїть правіше за них. Дональд Трамп здатен ускладнити картину ще більше, якщо підтримає найрадикальніші елементи.
ПФУ назвав останній день подання заяв на 19 400 грн зимової підтримки
Ракети "Фламінго" вдарили по хімічному підприємству у Волгограді: що воно виробляло
Від Чингісхана до Безоса: Джаред Даймонд про те, коли одна людина справді змінює історію
Виплата 3100 гривень: кому з українців доведеться самому йти до ПФУ по гроші
Показати ще
Питання не стільки в тому, хто очолить Францію, скільки в тому, які теми новий президент поставить першими. ЄС, пише Крастев, переживе лідера, який хоче жорсткішої міграційної політики чи гальмування зеленого переходу. Але він не спрацює з тим, хто відкрито стане на бік Москви, обернеться проти Брюсселя або зведе Європу до придатка трампівської Америки.
"Проблема не в тому, що одна позиція поважна, а інша ганебна. Річ у тім, що міграційні правила може переписати наступний уряд, а перекроєні кордони країни скасувати дуже важко. Карти живуть довше, ніж парламентські більшості", – резюмує автор.
Раніше "Хвиля" повідомляла, яким виявився рекордний результат AfD у Саксонії-Ангальт. Також ми писали, як Джордж Фрідман пояснює злет ультраправих у Німеччині. Про те, чого AfD вимагає щодо українських біженців, читайте в окремому матеріалі.