Розмір не має значення: астроном пропонує відправити телескоп у глибокий космос
Поступово космічні телескопи нарощують апертуру оптики, щоб збирати більше світла від далеких об'єктів. Варто лиш порівняти дзеркала "Габбла" та "Джеймса Вебба". Але можна обійтися й без багатометрових та важких космічних обсерваторій.
Для цього, на думку британського астрофізика Михайла Земцова, достатньо відправити невеликий апарат за орбіту Сатурна. Він може мати вагу близько 20 кілограмів та не повинен бути оснащений величезним телескопом як, наприклад, Hubble. Відстань від Сатурна до Сонця складає від 1 мільярда 353 мільйонів кілометрів (близько 9 астрономічних одиниць) у перигелію до 1 мільярда 513 мільйонів кілометрів (близько 10,1 астрономічних одиниць) в афелії.
Середня відстань від Сатурна до Сонця складає 9,6 астрономічних одиниць / Фото Sketch Planations
Чим вигідне розташування телескопа за орбітою Сатурна
Розміщення телескопів неподалік Землі – це вигідно. Можна вивести на недалеку цільову орбіту апарат майже будь-якої потрібної маси та габаритів. Обмеженням тут є вантажність ракети-носія, політико-економічна складова питання та інженерні рішення, які потрібні для створення потрібного космічного телескопа – епопея із перенесенням запуску "Джеймса Вебба" яскраво це доводить.
Поступове нарощування діаметра головного дзеркала космічних обсерваторій зумовлюється бажанням науковців отримувати більше світла, що дозволяє детальніше зображати об'єкти. Але спостереженням в околицях Землі заважає пил, яка має різне походження: залишок протопланетного диска Сонця, кометні та астероїдні частинки, міжзоряний пил.
Пил частково блокує світло від далеких об'єктів та водночас відбиває світло Сонця, що погіршує можливості сучасних оптичних космічних приладів під час спостережень, наприклад, далеких галактик. За орбітою Сатурна проблема з пилом вже не буде такою гострою, тому величезні телескопи там будуть не так потрібні.
Також, зазначає астрофізик, перевагою далекого розташування телескопа стане використання Сонця для пошуку планет-сирот завдяки методу гравітаційного лінзування.
Окремо слід зазначити, що на такій віддаленості від Сонця проблема з перегрівом апарату буде не актуальною. Але енергію потрібно буде тратити на обігрів пристроїв. Сонячні панелі за орбітою Сатурна стають практично неактуальними через велику відстань до світила, тому, ймовірно, потрібно буде використовувати радіоізотопний термоелектричний генератор (РІТЕГ), що підвищить вартість проєкту.
Источник: 24tv.ua
