"Смерть стала комп'ютерною грою" — цю тривожну трансформацію реальності озвучив військовослужбовець Геннадій Друзенко в ефірі у Юрія Романенка. Дистанційне ведення бою позбавляє операторів БПЛА фізичного відчуття віддачі, перетворюючи ліквідацію ворога на екранну рутину, яка неминуче змінює свідомість.
Друзенко наголошує, що після тривалого "геймплею" у бійців деформується психіка. Аналізуючи особистий досвід та спілкування з побратимами, він підкреслює: "Я спілкувався з кучею хлопців, які були в дуже різних іпостасях". Для багатьох війна звелася до спостереження за переміщенням пікселів та палаючими об'єктами на моніторі. Це дистанціювання створює ілюзію безпеки та вседозволеності: оператор бачить лише фігурку, яка бігає, а потім зникає або спалахує.
За словами Друзенка, для декого це стає формою емоційного залипання, позбавленою морального навантаження, хоча сам він підкреслює, що не отримує задоволення від процесу, сприймаючи його як вимушену "чисту анігіляцію" ресурсів ворога.
Військовий застерігає: якщо нинішня ветеранська політика залишиться лише "ефективною в лапках", після повернення операторів дронів до мирного життя українське суспільство зіткнеться з серйозними викликами, оскільки гейміфікація смерті накладає важкий відбиток на психічне здоров'я ветеранів.