Власник заводу керамзитобетонних блоків з Татарстану продав свій Mercedes, щоб виплатити зарплату робітникам. У січні-лютому виручка його підприємства впала вчетверо, а кількість робочих змін скоротилася з 75 до 11 на місяць. Банки відмовилися реструктуризувати кредити навіть попри 12-річну бездоганну кредитну історію. Ця історія – симптом системної кризи в російській економіці, яку офіційна статистика приховує.
Як передає "Хвиля", про це розповів економіст Євген Істребін на своєму YouTube-каналі. Він процитував інтерв'ю з власником заводу Олександром Сичовим із села Олександрівка в Республіці Татарстан.
Сичов виробляє керамзитобетонні блоки, плитку, бордюри – продукцію, що йде на будівництво приватних будинків та котеджів. За його словами, у січні-лютому 2026 року продажі впали до рівня 2021 року. У березні відновлення не відбулося.
Цифри обвалу вражають. Якщо раніше завод працював 75 змін на місяць, то зараз – лише 11. У грошовому виразі виручка скоротилася в чотири рази, тобто впала на 75%. Для порівняння: Росстат офіційно визнає падіння у будівництві лише на 16% у січні та 14% у лютому, а зниження ВВП Росії – на 2,1% і 1,6% відповідно.
Окрема історія – реакція банків. Сичов із 12-річною кредитною історією без жодної прострочки звернувся за відстрочкою платежів. Усі банки відмовили.
"Плюс-мінус відповідь була така: ти ж бізнесом займався, що ти хотів? Роби що хочеш, викручуйся. Я кажу – ми ж в одному човні, якщо я потону, ваші гроші теж потонуть. Сміються, не хочуть слухати", – переказує підприємця Істребін.
Щоб закрити касовий розрив і виплатити зарплати, Сичов продав свій особистий Mercedes GLS. Куплений у 2024 році за 9 мільйонів рублів, автомобіль пішов родичам лише за 6 мільйонів – терміновий продаж не дав часу шукати покупця за ринковою ціною. Усі ці гроші пішли робітникам.
У квітні підприємець був змушений відправити частину працівників у вимушені відпустки за свій рахунок. Решта перейшла на чотириденний робочий тиждень – із попередніх семи днів цілодобової роботи. Сичов підкреслив, що за 20 років бізнесу вперше був змушений сказати колективу подібне.
Істребін робить висновок: ситуація з заводом Сичова – це не одиничний випадок, а індикатор системної кризи. Малий і середній бізнес скорочує виробництво, у населення немає грошей купувати товари, банки накопичують проблемну заборгованість, а звільнені робітники не можуть обслуговувати іпотечні кредити. Ланцюгова реакція тягне всю економіку донизу.
У Москві ситуація ще терпима, додає економіст, але в регіонах, де грошова подушка населення тонша і більшість людей живе від зарплати до зарплати, кризу відчувають швидше і гостріше. Татарстан не належить до бідних регіонів – у нього є нафта; в Кемеровській, Архангельській і Мурманській областях ситуація набагато гірша.